Можна вдатися і до такого порівняння: тексти Олеся Ільченка - це не фотоальбом, а гербарій: колекція, крізь сухуваті контури якої просвічує живе лице любого, напівзабутого Києва - з усіма його снами і мріями. Колекція снів. Гербарій марень... Можна сказати навіть більш піднесено й містично: не лице, а лик. Цей лик вимагає (або, радше, просить) особливої філософії Міста: дивакуватого, як на сьогодні, а проте вкрай необхідного настрою урбаністичної софійності, коли хвилі питань змінюються хвилями відповідей, новобудови сприймаються як останні буттєві проблеми, а спогади про первісні назви перейменованих вулиць звучать як найвишуканіші рими. Відомий літературо- і києвознавець Мирон Петровський, розмірковуючи над початковим і теперішнім ликом містичного міста, висловлює думку, яку можна було б узяти за своєрідне резюме (чи за обов'язкове мотто?) до книги віршів Олеся Ільченка: "Усі наші спроби й намагання так або інакше описати Київ - у кращому разі словесні моделіміста, не більше. З усіх текстів, що описують місто, найзмістовнішим залишається він сам: міський текст Києва, київський текст. Чи ж варто, створюючи тексти опису, руйнувати текст, від якого відштовхуємося? Створюючи копію, руйнувати оригінал? Але хіба не цим займається влада, що послідовно, одна за одною, змінюється в місті? У радянські часи булю знищено більше міських історичних пам'яток, аніж за тисячу років попередньої історії міста, зі монгольським нашестям включно. З живого тіла міста вирвали його найкоштовніші частини, як мародер вириває золоті коронки з рота поранених на полі бою. З часом виявилося, що руйнувати місто можна не тільки шляхом знищення пам'яток, а й з допомогою нових забудов".

Утім, тут варто зробити одне застереження: вірші Олеся Ільченка не тільки про Київ. Або, якщо бути докладнішим, не тільки про той Київ, який ми бачимо за вікном. Це вірші, зроблені, як і сіни, з того Києва, яким він подекуди може бути.  

Оригинальный синтез современных стихотворений и старых фотографий создает особенное настроение - настроение ночной прохлады, заветных старых дворов, незаметных постороннему глазу архитектурных украшений...

104 страницы,более 100 фотографий и стихов.

Місто з химерами