Ця книжка представляє творчість ориґінального українського прозаїка 20-х років ХХ століття — Валер’яна Підмогильного, який у романі «Невеличка драма», використовуючи досвід фройдизму й екзистенціалізму, намагається відшукати — вкотре — Людину у сплетінні почуттів, переживань та ідей. Крізь запропоновані літературознавчі дослідження проходить інтелектуальна інтриґа, зумовлена можливістю діаметрально протилежних інтерпретацій цього твору. Рання повість «Остап Шаптала», психоаналітична розвідка про творчість Івана Нечуя-Левицького та в’язничне листування створюють динамічний контекст для сучасного прочитання творчості письменника.