Ця книга присвячена мистецтву гуцулів - етнічної гілки українців, що населяє Східні Карпати на межі територій трьох теперішніх областей - Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської. Автор зібрав відомості та ілюстраційний матеріал, датований ХІХ ст., який розкриває місцеві особливості культури українських горян. Цінним надбанням книги є збереження опису стилів, технологій таких карпатських гончарів як династії Баранюків, Словицьких, Совіздранюків, Волощуків, Тимяків. За витворами таких відомих на гуцульщині майстрів як Ковальський, Зінтюк, Бахматюк, Білецький, Урбанський, Табахорнюк, Кошак, Цвілик сьогодні можна прослідкувати розвиток косівської, коломийської, пістиньської кераміки краю. А головне - основні віхи гуцульського способу творити і мислити - видання цілком академічно передає до рук вдячних нащадків.

Дані про місцезнаходження виробів гуцульської кераміки належать до 1960 - початку 1970-х років, коли автор провадив фотографування.

Книга буде цікавою мистецтвознавцям, художникам, історикам, народознавцям, а також студентам гуманітарних навчальних закладів.

Це серія нарисів про музичне життя Києва другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Основні "персонажі" книги - яскраві музичні події в житті міста та їхнє сприйняття киянами. Це гастролі Ф. Ліста та виступи А. Скрябіна, перші оперні постановки Моцарта і Вагнера та симфонічні прем'єри Чайковського, концерти хору Д. Агренєва-Славянського та диригентські тріумфи Артура Никиша.

Книга просто "заселена" місцевими музикантами - тими, хто започаткував перші в Києві концертні організації, формував перше музичне середовище та консерваторію, перший міський оперний театр. Зусилля цього інтернаціонального музичного "цеху" (українці, росіяни, поляки, чехи) створили Києву славу музичного міста, заклали фундамент його музичної культури.

От автора:

Мне хотелось написать книгу о городе. Нет, пожалуй, даже о Городе, с булгаковской прописной литеры, О его нос­тальгической прелести, о его культурной традиции и о сокро­венной надежде на его славное будущее.

Но для создания такой книги надо быть лириком или беллетристом, а в моем распоряжении - только инструмен­тарий историка литературы. И книга написалась по-другому.

Получилась цепочка историко-литературных очерков о людях творческих профессий, так или иначе соприкоснув­шихся с Киевом.

В каждом очерке два персонажа: писатель, ученый, пе­дагог, поэт, певец и так далее, и еще одно «действующее ли­цо» - Киев. Город, встреча е которым сама по себе культур­ное событие, но еще и обстоятельство, порождающее далеко не предсказуемые последствия в обе стороны. В сторону творческой личности - и в сторону города.

 До альбому увійшли найкращі художні твори кінорежисера Сергія Параджанова (1924-1990) із зібрання єреванського музею митця, експоновані на виставці в Національному художньому музеї України (січень-березень 2008 року).

Чергова праця Я.Бердичевського, автора численних книгознавчих досліджень, вводить до наукового обігу книжкові знаки друзів і знайомих Т.Г. Шевченка, книгозбирачів, з якими більшою чи меншою мірою спілкувався поет.

Для фахових книгознавців та широкого загалу читачів.

Літературне ім'я Михайлини Коцюбинської засяяло ще на зорі 60-х і світить рівним світлом донині. Читач уже звик до варіантів повторення прізвищ класиків, та щоразу зустрічав таку появу з надією і острахом. То були часи, коли популярні імена використовувалися в інтересах офіційної пропаганди. Радянське літературознавство рясніє пастками кон'юнктури.

Михайлина Коцюбинська йшла усамітнено під захистом культури, доброго смаку та відчуття міри, і це наче зачаровувало навіть її опонентів. Але пряма і чесна дорога вела на барикади, і Михайлина Коцюбинська явила приклад того, що чесний талант під захистом сумління є силою незламною.

Кожна поява, кожне озвучення її імені викликає радість: Коцюбинська скаже щось у лад тій гармонії, що її прагне людська душа, скаже щось розумне і добре, за чим тужить людина на видовищах творчих потуг постмодернізму.

Усе, що напише Коцюбинська, буде відкриттям і неодмінною ланкою без яких український світ культури не може жити повноцінно.

Останнім часом у полі її інтересів з'явився епістолярний жанр, в якому відбувалася самореалізація творчої особистості за умов полювання на вільне слово та вільну думку вірними слугами та браконьєрами цензурних комітетів. Михайлина Коцюбинська над прірвами поділу, поріднення і мряки схоплює гру веселки.

Видання пам'яті видатного журналіста ХХ ст., борця за свободу слова в Україні, Олександра Кривенка містить витяги з публіцистичних творів О. Кривенка та В. Павліва, зібраних останнім за різними періодичними виданнями. Уривки з найяскравіших творчих образів та журналістських досліджень розміщено тематично в абетковому порядку і без претензії на будь-яку довершеність. Вони наче штрихами окреслюють світоглядну динаміку української інфосфери кінця ХХ ст., рясніючи жартами, полемікою та навіть лайливими виразами галицько-поліської літ-медіа-богеми.

"Що ви знаєте про Україну? - запитують читача автори і відповідають: - Якщо ти не жив з українцями, не радів, не страждав, не дихав по-українськи, то тобі не збагнути глибини під назвою Україна".

Книга буде цікавою для істориків, культурологів, дослідників у галузі журналістики.

Як вписується українська доля у контекст світових процесів? Якою мірою українські Церкви спроможні відповісти на виклики часу?

Автор відповідає на ці питання, розглядаючи українську ідею з точки зору її християнського наповнення. На основі власного досвіду небайдужого мирянина, а також з урахуванням великого опрацьованого матеріалу він аналізує окремі процеси, що відбуваються в сучасному християнстві, зосереджуючи увагу на моральній (душпастирській) місії Церкви, на деяких історичних і сучасних проблемах її служіння, на питанні релігійної свободи. Зокрема, роздумує над долею Київської Церкви.

Книга розрахована на українських інтелектуалів - публіцистів, філософів, богословів, творчу інтелігенцію, політиків та всіх, кого хвилює доля України.