"Джерела себе" - це підсумок багаторічних роздумів одного з найвидатніших філософів сучасності над становленням модерних уявлень про людську індивідуальність, її витоки, виміри та способи артикуляції у просторі культурних смислів. Тейлор простежує еволюцію поглядів на природу морального блага в їхньому співвідношенні з нашим усвідомленням себе як істоти з внутрішнім виміром. Перед читачем постає панорамна картина еволюції історичних форм такої артикуляції, змальована яскраво, переконливо, змістовно і напрочуд прозоро - від Платона й Августина через Декарта, Локка і Канта до Ніцше і Фуко.

Але головне спрямування книги пов'язане з нашою сьогоднішньою екзистенційною ситуацією. Тейлор вбачає центральну проблему нашого сучасного морального становища в тому, що ми втрачаємо горизонти культурних смислів, які завжди спонукали людей до пошуків блага. Обговорення цієї проблеми в "Джерелах самості" природним чином долає міждисциплінарні розподіли, від теології та філософії до методології науки й сучасної літератури та мистецтва, скрізь зберігаючи притаманні Тейлору глибину аналізу та внутрішню напругу думки.

"Джерела самості" - це, без сумніву, один із найвизначніших творів з моральної філософії та інтелектуальної історії, які з'явилися протягом останніх десятиліть. Ця книга буде незамінним джерелом ідей та арґументів для всіх тих, хто замислюється над проблемами сучасної цивілізації.

Увазі читачів пропонується книга живого класика французької філософії Поля Рікера. Видання містить дві праці, вперше перекладені українською мовою: "Інтелектуальна автобіографія" та "Любов і справедливість".

"Інтелектуальна автобіографія" - це реконструкція інтелектуального розвитку філософа, здійснена ним самим. Вона знайомить з етапами наукового та духовного становлення мислителя. У новій філософії людини Рікер майстерно поєднує конструктивні лінії етики, герменевтики, феноменології, аналітичної філософії, антропології, філософії релігії, історії та права.

В есеї "Любов і справедливість" автор розкриває діалектику цих двох понять, а також розмірковує про їхню диспропорцію, зосереджуючись на протистоянні дискурсу справедливості та дискурсу любові, нарешті, намагається "перекинути місток між поетикою любові та прозою справедливості".

Книгу адресовано всім, хто не байдужий до інтелектуального життя сучасної Європи.

Елісдеа МакІнтайр (нар. 1929 р. у м. Глазго, Шотландія) - філософ, що зміг внести до атмосфери сучасних інтелектуальних змагань шляхетний дух моральної традиції. Його твір "Після чесноти" (1981) - одна з найвідоміших і найобґрунтованіших спроб окреслити шлях подолання морального хаосу і безладдя нашої доби через відродження глибинної етики чеснот, властивих їй реальних критеріїв блага й досконалості. Вдаючись до жанру своєрідної філософської історії, МакІнтайр виводить на сцену своїх роздумів Гомера, Софокла, Арістотеля, Канта, К'єркегора, Ніцше як живих і діючих протагоністів одвічної дискусії про призначення і долю людини. І в цій дискусії, на думку МакІнтайра, Арістотель одержує перемогу над Ніцше...

Мало хто з мислителів нинішньої доби виявився спроможним писати про позитивні начала спільного людського буття і діяльності, про людські традиції та чесноти з такою силою внутрішньої переконаності, як Е. МакІнтайр. Твір визначного філософа адресовано науковцям, студентам, викладачам, усім, кого цікавлять доля європейської моральної спадщини, духовна біографія людства.

Паскалеві «Думки», мають дивовижну долю. Попри виразну незаверше­ність, вони незмінно привертають інтерес не лише дослідників, але й, передовсім широкої публіки. Секрет успіху - в дивовижному поєднанні витонченої логічної аргументації з яскравою образністю і літературною силою. Не встигши написати переконливу і загальнодоступну Апологію релігії, автор спромігся відкрити шлях до зацікавленого діалогу через парадоксальне підваження засад буденного досвіду, доступного всім і кожному. Досвіду цілком сучасного, адже Паскаль у ХVІІ столітті намагався зарадити духовній кризі, що набула виразності лише нині.

Видання розраховане на фахівців з філософії, літературознавства, теології та релігієзнавства, культурології, аспірантів, студентів, а також на всіх чита­чів, яких цікавлять «вічні» питання і духовна криза сучасності.

У книзі, що пропонується увазі читача, зібрано статті та есеї, присвячені проблемам філософії діалогу, етики, історії, філософської думки, а також публіцистика та спроби в царині художньо-філософської прози. Матеріали збірки об'єднує тема любові як можливості буття, що є так само значущою для філософського мислення, як і для звичайного людського життя. Саме любов, яка притаманна сучасній людині, змушує нас уповні осягати всю вразливість, крихкість людського існування - і вона ж дозволяє нам відчувати життя, осяяне світлом, як "звичайне чудо", несподівану радість, яку так важко й так важливо зберегти.

На переконання автора, етика в її справжньому розумінні являє собою одну з не лише найнасуттєвіших, а й найцікавіших гуманітарних дисциплін. "Країна" любові межує на мапі з іншими хвилюючими та загадковими землями. За нинішніх проблемних часів авторові хотілося б, наскільки це в його силах, привернути увагу до позитивних, добрих, світлих засад людського морального досвіду, що є таким вразливим у своїй основі й водночас онтологічно невикорінюваним. Адже ніщо, спрямоване на добро, не зникає безслідно.

В цій книзі репрезентовано найкращі тексти відомого філолога й культуролога Марини Новикової, від кінця 1980-х аж до сьогодення - друковані та "шухлядні". Наскрізна тема книги - діалогічність культури: художній переклад - як діалог національних менталітетів, мов, літератур (розділ 1), національна проблема - як діалог "свого" та "іншого" в культурі (розділ 2), історія - як діалог епох (розділ 3), "метаісторія", релігія й віра - як діалог часу та позачасся (розділ 4). У кожному розділі є й проблемні статті, гострі дискусії, і розмови зі "знаковими" діячами культури, української та світової: перекладачами Т. Гнідич і М. Лукашем, філологом С. Аверинцевим, філософом Г. Гачевим, культурологом В. Скуратівським, літературознавцем та киэвознавцем М. Петровським, істориком О. Прицаком, поетом Б. Олійником. Викладачам, студентам, учителям стане в пригоді аналіз художніх творів, теж "знакових" у вітчизняному та зарубіжному красному письменстві, - як взірців різних культурних світів.

Книгу адресовано читачеві вдумливому, хоча не обов'язково спеціальному

У праці Поля Рікера "Ідеологія та утопія", що є курсом лекцій, прочитаних відомим філософом у Сполучених Штатах, розглядаються ідеологія та утопія як культурні феномени та їхня співвіднесеність у сфері суспільної уяви. Автор простежує еволюцію цих понять в історії сучасної думки, приділяючи багато уваги їхньому вжитку й трансформації у текстах таких авторів як Маркс, Вебер, Альтюсер, Габермас, Гірц. Рікер виходить із того, що ідеологія та утопія суттєвим чином пов'язані між собою, а відтак і розглядати їх слід, спираючись на факти їхньої невпинної взаємодії. До того ж, усупереч поширеним поглядам, автор твердить, що годі й думати про те, що колись люди зможуть позбутися необхідності створювати ідеології та утопії, оскільки як одне, так і інше є неодмінною функціональною часткою механізмів смислотворення в культурі.

Книга призначена всім, хто цікавиться питаннями сучасної філософії та культурології.

Практична філософія Поля Рікера - вершина переосмислення проблем людської ідентичності в контексті трагічного досвіду ХХ століття."Сам як інший" - головний твір (opus magnum) П. Рікера про філософію людини, про здатність людини до вчинку, слова та відповіді на запитання "хто я єсмь?" Рікер б'ється на два фронти: супроти екзальтації "Я" (ego) у послідовників Декарта і супроти приниження та нівелювання особистості в сучасному нігілізмі. Трагедія й самогубство цілих країн (Європа-ХХ) і окремих особистостей (зокрема, сина філософа) - не тема, а мовчазне скорботне тло, канва аскетичного ладу цієї роботи. Синтез нової філософії людини у Рікера майстерно поєднує конструктивні лінії етики, герменевтики, феноменології, аналітичної філософії, антропології, філософії релігії, історії та права.

Роздуми про людину Рікер веде як перехресне опитування таких свідків як Арістотель і Августин, Ніцше і Гайдеггер, Левінас і Тейлор. Стратегія Рікера - це фундаментальна філософія свідчення попри "школу підозр", з якої вийшли ідеології нелюдяності ХХ ст.

Монографія адресована всім, кого цікавить сучасний філософський синтез наук про людину.

Книга Поля Рікера, одного з найвидатніших філософів сучасності, присвячена питанням філософії права, взаємозв'язку моралі, права та політики, які розглядаються на тлі класичної філософської традиції від Платона й Арістотеля до Лейбніца, Канта і Гегеля. Серед мислителів нашої межі епох філософ аналізує тези Х. Арендт, Д. Роулза і Ч. Тейлора. Своєю метою Поль Рікер проголошує виведення правової проблематики із затінку, зумовленого політизацією теми насильства в ХХ столітті.

Генезу уявлень про справедливе й несправедливе Поль Рікер визначає через первинне входження людини у сферу права з вигуком обурення: "Це несправедливо!"... Поль Рікер розвиває "філософію, в якій право могло би бути визначеним у своїй ненасильницькій специфічності, коли сторони судового процесу зазнають впливу взаєморозуміння, що може призвести до їхнього замирення".

"Право і справедливість" - ґрунтовний внесок у сучасну правову науку і, водночас, блискучий взірець практичної філософії, адресованої науковцям правничого профілю та всім, кому не байдужа актуальна дискусія про беззаконня й закон, про реальні підвалини громадянського суспільства та правової держави

Збірник політичних творів Поля Рікера, одного з провідних філософів сучасності, фундатора феноменологічної герменевтики, включає в себе праці, написані впродовж 1949-1991 рр., присвячені найважливішим питанням сучасної політики, філософії, права та етики.

Для фахівців і широкого кола читачів, які цікавляться сучасною західною філософською думкою.

Книга сучасного грецького філософа і богослова Христоса Яннараса "Свобода етосу" - це класична для християнської літератури праця, що була перекладена багатьма європейськими мовами. В основі концепції, яку вибудовує в своїй книзі Яннарас, - поняття свободи й особистої неповторності. Створена під впливом подій суспільного та культурного життя Європи, ця робота є спробою радикального переосмислення християнської етики, принципів її побудови та співвіднесеності із сучасною культурою. Християнська Церква, з точки зору автора, - не формальна організація із раз і назавжди усталеною ієрархією та незмінними ритуалами, а реальна спільнота людей з їхніми взаєминами; спільнота, в якій живе і розкривається неповторність кожної особистості. Головне поняття етики Яннараса - це поняття свободи, в якій проявляє себе особистість. Написана в яскравому полемічному стилі, ця праця виразно спрямована як проти "ліберального" атеїзму, властивого суспільствам Заходу, так і проти застарілого догматизму та ортодоксії, в полоні яких часто опинялося т. зв. "традиційне" Християнство. Автор прагне переконати читача, що всі природні людські прагнення - як-от бажання любові, намагання побудувати досконале суспільство або розкрити красу цього світу засобами мистецтва - можуть реалізуватися лише завдяки етосу Церкви - місця вільного спілкування Бога і людини.

Книга адресована найширшому колу читачів.

Христос Яннарас, який народився у 1935 році в Афінах, найвизначніший сучасний грецький філософ і богослов, професор філософії Афінської вищої школи політичних наук, автор магістральних курсів лекцій в університетах Женеви й Парижа. Суто еллінська краса й сила «логосу» Х. Яннараса одностайно визнані німецькими, англійськими й французькими перекладачами й читачами його книжок "Особистість і ерос", "Свобода моралі", "Про відсутність і непізнанність Бога", "Метафізика тіла", "Криза пророцтва", "Істина і єдність церкви", "Розділи з політичної теології", "Привілей відчаю", "Нерозривна філософія", нарешті, "Варіації на тему Пісні Пісень".

У "Варіаціях на тему Пісні Пісень" ключова тема філософії Яннараса - тема Еросу - виплескується за межі класичних категорій і підноситься до рівня музики й поезії.

Вибрані праці Сімони Вейль (1909-1943), видатного французького мислителя, складають твори, присвячені питанням філософії, релігії, етики, політики та права.

Укорінення - це, можливо, найважливіша та найменш визнана потреба людської душі, одна з тих, які найважче визначити. Людина має коріння через реальну, активну, природну участь в існуванні спільноти, яка зберігає живими деякі скарби минулого й деякі передчуття майбутнього. Ця участь природна - тобто вона автоматично зумовлена місцем, народженням, професією, оточенням. Кожна людина відчуває потребу у множинності коренів. Вона потребує сприйняття всієї сукупності морального, інтелектуального, духовного життя через посередництво тих кіл, до яких вона входить. Взаємний вплив найрізноманітніших кіл необхідний не менше, ніж укорінення у природному оточенні.

Альбер Камю називав Сімону Вейль єдиним правдолюбцем сучасності. Андре Жід стверджував: "Сімона Вейль - найбільш духовний письменник ХХ століття". Реймон Арон, відмовляючись від звичного скепсису, приєднався до інтуїції Т. С. Еліота про те, що геніальність цієї жінки споріднена з геніальністю святих. Обережні європейці сьогодні без побоювань публікують академічні праці з назвами, на взірець: "Чарівна Сімона Вейль".

Про сприйняття її думок "Іншою Європою" - зокрема, в Польщі про Сімону Вейль як про орієнтир нової солідарності з 60-х років аж до Нобелівської лекції говорить Чеслав Мілош - настав час замислитися й нам.

Вибрані праці Сімони Вейль (1909-1943), видатного французького мислителя, складають твори, присвячені питанням філософії, релігії, етики, політики та права.

Укорінення - це, можливо, найважливіша та найменш визнана потреба людської душі, одна з тих, які найважче визначити. Людина має коріння через реальну, активну, природну участь в існуванні спільноти, яка зберігає живими деякі скарби минулого й деякі передчуття майбутнього. Ця участь природна - тобто вона автоматично зумовлена місцем, народженням, професією, оточенням. Кожна людина відчуває потребу у множинності коренів. Вона потребує сприйняття всієї сукупності морального, інтелектуального, духовного життя через посередництво тих кіл, до яких вона входить. Взаємний вплив найрізноманітніших кіл необхідний не менше, ніж укорінення у природному оточенні.

Альбер Камю називав Сімону Вейль єдиним правдолюбцем сучасності. Андре Жід стверджував: "Сімона Вейль - найбільш духовний письменник ХХ століття". Реймон Арон, відмовляючись від звичного скепсису, приєднався до інтуїції Т. С. Еліота про те, що геніальність цієї жінки споріднена з геніальністю святих. Обережні європейці сьогодні без побоювань публікують академічні праці з назвами, на взірець: "Чарівна Сімона Вейль".

Про сприйняття її думок "Іншою Європою" - зокрема, в Польщі про Сімону Вейль як про орієнтир нової солідарності з 60-х років аж до Нобелівської лекції говорить Чеслав Мілош - настав час замислитися й нам.

У книзі "Позиції" (1972) французького філософа, одного з найяскравіших виразників постструктуралізму Жака Дерріди (1930 - 2004) у формі інтерв'ю витлумачуються основні ідеї вченого. Головними об'єктами його критичного розгляду є тексти західноєвропейської метафізики з притаманним їй, на думку Дерріди, "онто-тео-телео-фало-фоно-логоцентризмом", що ґрунтується на розумінні буття як присутності. Умови подолання метафізики він вбачає в такому засобі філософської праці як реконструкція.

Для всіх, хто цікавиться сучасною західноєвропейською філософською думкою.

"История сексуальности" М. Фуко (1926-1984), крупнейшего французского философа, культуролога и историка науки, - цикл исследований, посвященных генеалогии этики и анализу различного рода "техник себя" в древности, в Средние века и в Новое время, а также вопросу об основаниях христианской точки зрения на проблемы личности, пола и сексуальности. В "Заботе о себе" (1984) - автор описывает эволюцию сексуальной морали и модификации разнообразных практик, с помощью которых индивидуум конституирует себя как такового (медицинские режимы, супружеские узы, гетеро- и гомосексуальные отношения и т. д.), рассматривая сочинения греческих и римских авторов (философов, риторов, медиков, литераторов, снотолкователей и проч.) первых веков нашей эры, в т. ч. "Наставления супругам" и "Диалог о любви" Плутарха, "Беседы" Эпиктета, "Письма к Луцилию" и "О гневе" Сенеки, "Письма" Плиния Мл., "Размышления" Марка Аврелия, "Сонник" Артемидора, "Две любви" Лукиана, "О назначении частей человеческого тела" и "О пораженных местах" Галена, "О медицине" Цельса, "О женских болезнях" Сорана, трактаты позднеэллинистических врачей из сборника Орибасия и т. д. К книге прилагаются аннотированный указатель цитированных произведений и библиография сочинений Фуко.

Книга рассчитана на философов, культурологов, историков, а также на всех читателей, интересующихся проблемами истории европейской цивилизации.

Пропонована вперше українському читачеві книга "Смерть в очах" відомого французького етнографа та знавця античної міфології Жана-П'єра Вернана (народ.1914) є цікавою спробою витлумачення відомого феномену "цивілізації", притаманного античній культурі, на матеріалі міфу про Персея та Медузу Горгону.

Для всіх, хто цікавиться античною міфологією.

Уперше до рук українського читача потрапляє переклад книги видатного філософа ХХ ст. Анрі Бергсона (1859-1941), лауреата Нобелівської премії з літератури (1927). "Сміх" є найкращим проводирем до філософського світу Бергсона. Що викликає сміх? Підміна живого - механічним, людини - лялькою, суспільства - маріонетками, влади - політичними гримасами. Теорія сміху Бергсона поглиблює його вчення про час, тривалість та пам'ять.

Для всіх, кого цікавить філософія, естетика, соціальна психологія. Для тих, кого приваблює оригінальна інтерпретація комічного в житті, а також у творах Сервантеса, Рабле, Мольєра, Расіна, Доде, Бомарше, Джерома К. Джерома та Гоголя.

Робота Патрика де Лоб'є, відомого швейцарського мислителя, є блискучим аналізом основ соціології.

Для фахівців та широкого кола читачів, яких цікавить сучасна європейська думка.