"Роман-донос" Гелія Снєгирьова - книга унікальна не лише за жанром (документальний роман); їй судилася трагічна доля: не потрапити до рук щирого вдумливого читача, але слугувати "вещдоком" (речовим доказом) злочину її автора проти існуючого соціального устрою. Ця книга написана кров'ю - автор розплатився за неї власним життям.

Ім'я письменника-новеліста, публіциста, театрального актора, журналіста, "кіношника" голосно пролунало по всьому світі (у себе на Батьківщині - боязко й пошепки) у другій половині 70-х - після його безпрецедентних за своєю відчайдушною хоробрістю та викривальною силою виступів проти радянської влади. Прибічники режиму оперативно розправилися з дисидентом, "під медичними тортурами" вирвавши в нього зречення від антирадянських переконань, та - вмираючого - відпустили на волю. Письменник прийняв мученицьку смерть за правду, а ім'я його забулося. Але ж дивом збереглась у спецархівах спецслужб його блискуча проза. І ця проза сьогодні, чверть століття по тому, звучить на повен голос: залишаючись дивовижним літературним пам'ятником, вона не втратила своєї актуальності для нинішніх і майбутніх поколінь.

Щойно тепер роман знаходить свого читача, і в цьому - вияв, нехай запізнілої, історичної справедливості. Книга може отримати друге життя, людина ж - ні...

Щойно тепер можемо казати про істинні масштаби особистості та про істинну історико-культурну значимість творчості Гелія Івановича Снєгирьова.